Мед Карпат

Сайт присвячений карпатським бджолам, виробництву і переробці продуктів бджільництва, апітерапії

Навігація: ГоловнаПублікаціїПрактичного бджільництва. — Папп В.В. Вентиляційний режим зимового гнізда

Папп В.В. Вентиляційний режим зимового гнізда


 

UA

Вентиляційний режим зимового гнізда.

Успішна зимівля бджіл складається з цілого ряду складових. Частину з них слід закладувати в літньо-осінній період, який характеризується  активним періодом у життєдіяльності бджолиних сімей .Інші мають безпосередній  вплив  в період зимового спокою ( діапаузи ) коли бджоли знаходяться в стані уповільнення біохімічних процесів в організмі, своєрідному анабіозі, і не спроможні активно впливати на мікроклімат свого гнізда. Зв’язок бджолиної сім’ї із зовнішнім середовищем в цей період відбувається через функції споживання і виділення. Інтенсивність цих функцій залежить від подразнення органів чуття бджіл чинниками зовнішнього середовища: температурою, фотоперіодизмом, складовими повітря, звуковими подразненнями і інше. В стані зимового спокою бджолина сім’я, як цілісна біологічна одиниця, споживає кисень і вуглеводно-білковий корм  –  виділяє вуглекислий газ, воду, деякі специфічні продукти життєдіяльності і тепло. Через призму цього трофічного (харчового)  взаємозв`язку  і відбувається вплив бджолиної сім’ї на хімічний склад внутрігніздового повітря і мікроклімат в ньому.
Відомо, що концентрація вуглекислого газу в кублі зимуючих бджіл може бути в десятки разів вищою, а кисню у декілька разів нищою, ніж  в оточуючому вулик повітрі  (Еськов Е.К.,1995р.), що сприяє уповільненню біохімічних процесів в організмі бджіл і є позитивним чинником . Зміна концентрації вуглекислого газу  і кисню відбувається перш за все залежно від змін зовнішньої температури повітря, а також під дією низки інших чинників і  є величиною важко контрольованою і керованою   для рядового пасічника.
До найбільш дієвого змінного чинника, що за короткий в часі період по різному може впливати на бджолину сім`ю зимою, слід віднести температуру повітря, що оточує клуб.  При пониженні температури збільшується інтенсивність шуму (звуку), який  створюють бджоли, що  свідчить про збільшення процесів життєдіяльності  в клубі бджіл а значить збільшеному споживанні корму.
Бджоли, як суспільні комахи, використовують якнайкращий з усіх існуючих  в природі теплозберігаючих прийомів – максимально ущільнюючи масу живих особин у вигляді сфери. Сфера з поміж всіх існуючих об`ємних фігур має найменшу зовнішню поверхню для тепловіддачі . При цьому, бджолиний клуб у вигляді сфери(чи еліпсу, як приближеного), має здатність під впливом зниження температури зменшуватися в об’ємі, ущільнюючи масу живих особин. Це, з одного боку, зменшує площу тепловіддачі, з іншого, зменшує теплопровідні властивості самого клубу, збільшує в ньому концентрацію  вуглекислого газу, зменшує концентрацію кисню. Всі перераховані зміни є позитивними в плані адекватного протистояння бджолиною сім`єю зниженню температури.
Таким чином, навіть знаходячись в стані діапаузи, бджолина сім’я має прекрасні механізми протидії низьким температурам, але тільки в об’ємі обмеженому клубом, що зменшує роль вулика взимку для теплозбереження. Швидше слід говорити про захисну функцію  вулика взимку  від вітру, опадів ворогів бджіл і інше.
На відміну від низької температури, протидія підвищеній відносній  вологості повітря  бджолиною сім’єю, практично відсутня. Видалення зайвої вологи  з бджолиного гнізда  здійснюється двома шляхами:

  • через отвори (льотки, щілини) шляхом конвекції, визваної різницею концентрацій і температур;
  • шляхом поглинання зайвої вологи внутрішніми поверхнями гнізда бджіл(у разі пористих, трухлявих внутрішніх поверхонь дупла).

Оскільки, в умовах сучасних вуликів, видалення зайвої вологи з гнізда може здійснюватися  переважно через льотки або щілини між частинами або деталями вулика спеціально або випадково залишеними, практично всі зимуючі бджолосім`ї  страждають від підвищеної вологості повітря.
Це не дивно, адже за зимовий період в середній смузі бджолина сім’я споживає близько 6-8кг. меду і виділяє майже стільки ж води. Уявимо собі біля кожної зимуючої сім’ї по відрові води, що протягом морозної зими поступово виливається у вулик. Куди ж може подітися ця вода з вулика з одним верхні, як дехто пише, чи двома верхнім і  нижнім  льотками привідкритими на 3-5 см. для начебто збереження тепла? Чи пробував хтось легко висушити мокру білизну в прохолодній ванні з майже закритим вікном, або ж чи комфортно було б вам  засинати в ліжку з вологою або мокрою подушкою, ковдрою і наволочкою? Відповіді очевидні! Ми ж пропонуємо бджолиній сім’ї вирішити аналогічні завдання у себе у вулику.
Недооцінка проблеми видалення зайвої вологи з клуба  на практиці приводить до більшості існуючих «зимових» проблем кубла бджіл. Здебільшого це сирі, почорнілі стінки і дно вулика, мед, що закиснув, запліснявіла  перга, поцвілі нижні частини рамок і стільників, мокрі утеплення і інше. Негативний наслідок підвищеної вологості в гніздах, значно більший в плані різкого погіршення умов зимівлі самих бджіл. Їх клуб виявляється зануреним в сиру повітряну баню, де зберігати тепло значно важче і бджоли вимушені вести активнішу життєдіяльність, більше споживати корму, притому, можливо, і з ознаками бродіння. Сирість в гніздах  взимку є чи не основною причиною швидкого переповнення  кишечника бджіл, створенню умов для розвитку нозематозу, появі зимового або дуже раннього розплоду, підвищеному зносу і зимового відходу бджіл. Резонансний вплив підвищеної вологості в зимових гніздах обов’язково матиме негативні наслідки на хід всього пасічного сезону, відобразиться на здоров’ї бджолиних сімей, гігієні їхнього гнізда, продуктивності пасіки.
Класична схема вентиляції з частково відкритим нижнім і верхнім летком без додаткової вентиляції у верхній, нижній або бічній частині гнізда не здатна здійснити такий інтенсивний газообмін, щоб майже весь об’єм відпрацьованого бджолиним клубом повітря разом з вологою, видалити з вулика. Частково, тепле вологе повітря покине вулик через привідкритий верхній леток, або отвори у верхній частині гнізда  (через годівничку, щілини між стельовими, інші чи продихи), забираючи частину вологи, але в переважній більшості, встигне, охолоджуючись, продовжити свій шлях в нижню частину  гнізда. Повітря, яке проходить в центрі клубу нагрів до +16+18 0C і збагачується вологою, охолоджуючись до мінусових температур, в об’ємі бджолиного гнізда, в послідуючому обов’язково віддасть одержану вологу в процесі охолоджування. Це беззаперечний закон фізики. Конденсація вологи відбувається на всіх внутрішніх поверхнях гнізда віддалених  від клубу бджіл і летків, особливо в його нижній частині.
Яким же чином видалити зайву вологу з вулика без шкоди для бджіл? Пройшло чимало років з численними дослідами на групах сімей, які зимували за принципово різними схемами вентиляції, поки не виникла ідея використання тієї невеликої кількості тепла, що втрачає взимку бджолиний клуб, як природний  транспортер вологи через верхню частину гнізда.
Найлегше випустити цього «джина» з вулика через одну чи декілька  щілин в стельових дошках, не допускаючи його абсолютно зайвої циркуляції по всьому об`єму гнізда. Досліди на групах сімей, які зимували з щілинами  в стельових, довели, що результати їх зимівлі значно кращі, ніж без них. З іншого боку, що робити з утвореним протягом у вулику, наскільки він інтенсивний, чи шкідливіший для бджіл аніж  висока вологість в гнізді?
Виходячи з багаторічного практичного досвіду організації зимівлі в умовах промислової пасіки, ідеальне видалення зайвої вологи, відсутність будь-яких протягів і усунення  всіх вище згадуваних негативних наслідків високої вологості і в цілому відмінні результати зимівлі  вдається досягати, примінивши метод дренажної вентиляції всієї площі стелі над гніздом. На практиці це виглядає таким чином: восени після того, як бджоли сформують стійкий клуб, будь-які елементи літніх стельових замінюємо на повітропроникні чисті холстики з мішковини (чи будь-якого аналогічного матеріалу). Холстики  лягають прямо на рамки і закривають весь переріз гнізда. Поверх холстиків, знову ж таки на весь переріз гнізда, вистеляємо дренажний шар товщиною 5-7см. з підручних природних матеріалів( отава, сіно, суха тирса та інші), на який розміщуємо традиційні утеплення з таким розрахунком, щоб дренажний шар шириною 10-12см. від всієї задньої стінки гнізда  залишився не закритим. При цьому тепле вологе повітря, що піднімається над клубом бджіл по всьому периметру холстика, проникає через мішковину і, потрапляючи в дренажний шар з отави ,поступово без протягу покидає клуб через відкриту задню частину дренажного шару. Конденсація вологи при цьому в дренажному об’ємі отави не відбувається, а ось дах вулика повинен бути оснащений додатковими вентиляційними отворами в сумі близько 100см2 /б/с для видалення всієї кількості вологи, що продукує сім’я. При приведеному способі організації зимівлі взагалі втрачається сенс відкритих верхніх летків. Роль же нижніх летків залишається надзвичайно важливою, як каналу приточної вентиляції в гнізді. За умови герметично закритих нижніх летків, навіть при оснащенні вуликів дренажною стельовою вентиляцією, всі елементи нижньої частини гнізда  носитимуть добре виражені сліди підвищеної вологості.  Тому я ніколи не підтримаю тих авторів, які пропонують на зиму закривати нижні летки, хіба що замість традиційного дна в них буде тільки сітка.
Слушно підкреслити, що при наведеній схемі зимівлі традиційно сухість у вуликах та успішні результати зимівлі відмічаються як в суворі морозні зими , так і в винятково теплі, сирі  і  безсніжні, як зими 1997-1998рр.чи 2000-2001рр.
Запропонований  режим зимівлі бджолиних сімей міняє побутуючі уявлення про принципіку  організації вентиляційного режиму в зимовому гнізді. Слід покласти під сумнів доцільність прополісування бджолами будь-яких щілин у верхній частині гнізда з позиції зимового утримання б/с в сучасних вуликах. Цей безумовний рефлекс був вироблений у бджіл в процесі еволюції в умовах життя переважно в дуплах дерев, де прополісування верхньої частини гнізда, до якої прикріплялися стільники мало, на мою думку, за основні функції механічну і дезинфікуючу, а не герметизацію від проникнення повітря чи протягів.  Зміцнення, цементування прополісом трухлявих стінок дупла великою мірою перешкоджало обриву стільників з медом і розплодом, а також дезінфікувало трухляві частини деревини, затруднювало розвиток шкідників і уповільнювало процес гниття деревини. Ця теза буде відповіддю на можливі зауваження опонентів, щодо схильності бджолами прополісувати найменші щілини у верхній частині  гнізда.
На мою думку, в сучасних вуликах для зимуючої бджолиної сім’ї запрполісовані стелі є швидше бідою ніж  корисним чинником. Інша справа, після першого обльоту, з початком активного періоду в житті бджіл, коли вони виходять із стану оціпеніння і здатні активно впливати на мікроклімат свого гнізда, напівпроникні холстики  з дренажним шаром їм вже не потрібні. Заміна холстиків на стельові, а ще краще на поліетилен і максимально можливе сильне стельове утеплення, стає тим рушійним технологічним прийомом, що остаточно переводить сім’ю з фази спокою у фазу активної життєдіяльності. Герметизація стелі в цей період  піднімає відносну вологість повітря в кублі бджіл  до оптимальної і є контрольованою бджолами. Як показує багаторічний практичний досвід, підвищення вологості в цей час служить могутнім  стимулом для початку інтенсивної весняної яйцекладки для бджолиних маток. На моє переконання, однією з основних причин появи в бджолиних сім’ях зимового розплоду в період потеплень і відлиг, є чинник підвищення вологості внутрігніздового повітря, як елементу, що зв’язує зміни(потепління) кліматичні з біологічними і біохімічними змінами в бджолиній сім’ї. Тому, регуляція відносної вологості повітря в гніздах зимуючих бджіл, слід розглядати як технологічний елемент управління процесом зимівлі бджіл, зокрема початком масового вирощування розплоду.
Період зимового утримання  для бджолиних сімей найбільш важкий, виснажливий і відповідальний. Тому завдання кожного поважаючого себе пасічника створити для своїх бджіл найоптимальніші умови зимівлі, не дивлячись на додаткові трудовитрати.

Тоді після трудового літа період зимового спокою для бджіл буде дійсно спокійним і зимувати вони будуть так легко і солодко, що не захочуть весною передчасно і вилітати з вуликів.

Віктор Папп

www.medkarpat.com

Опублікована: Папп В.В. Вентиляційний режим зимового гнізда / В.В. Папп // Укр. пасічник  – №1 – 2006 .

(Дана публікація перекладена на польську мову та опублікована в Польщі в журналі “Пчелярство”, №2, 2007р. під заголовком “Як позбутися надмірної вологи у вулику без шкоди для бджіл?)

RU

Вентиляционный режим зимнего гнезда.

Успешная зимовка пчел состоит из целого ряда составляющих. Часть  из них следует закладывать в летне-осенний период, который характеризуется  активным периодом в жизнедеятельности пчелиных семей. Другие имеют непосредственное  влияние  в период зимнего покоя ( диапаузы ) когда пчелы  находятся  в состоянии замедления биохимических процессов в организме, своеобразном анабиозе, и следовательно не способны активно влиять на микроклимат своего гнезда. Связь пчелиной семьи с  внешней средой в этот период происходят  через функции потребления  и выделения. Интенсивность этих функций зависит от воздействия на  органы  чувств пчел  факторами  внешней среды: температурой, фотопериодизмом, составляющими воздуха, звуковыми раздражениями и другие. В состоянии зимнего покоя пчелиная семья, как целостная биологическая единица, потребляет кислород и углеводно-белковый корм  –  выделяет углекислый газ, воду, некоторые специфические продукты жизнедеятельности и тепло. Через призму этой трофической (пищевой)  взаимосвязи   и  происходит влияние пчелиной семьи на химический состав внутригнездового воздуха  и микроклимат в нем.
Известно, что концентрация углекислого газа  в клубе  зимующих пчел может быть в десятки раз более высокой, а кислорода в несколько раз  ниже, чем  в окружающем улей воздухе (Еськов Е.К.,1995р.), что способствует замедлению биохимических процессов в организме пчел и есть  положительным фактором. Изменение концентрации углекислого газа  и кислорода происходит, прежде всего, в зависимости от изменений внешней температуры воздуха, а также под действием ряда  других факторов и является величиной трудно  контролируемой и управляемой   для рядового пчеловода.
К наиболее действенным  переменным факторам, которые  за короткий во времени период по разному могут влиять на пчелиную семью зимой, следует отнести температуру воздуха, окружающего  клуб.  При понижении температуры увеличивается интенсивность шума (звука), который  создают пчелы, что  свидетельствует об увеличении процессов жизнедеятельности  в клубе пчёл, а значит увеличенному употреблению корма.
Пчёлы, как общественные насекомые, используют  наилучший из существующих  в природе теплосохраняемых приемов – максимально уплотняя массу живых существ в виде сферы. Сфера со всех существующих объемных фигур имеет наименьшую внешнюю поверхность для теплоотдачи. При этом, пчелиный клуб в виде сферы (эллипса, как приближенного), имеет способность  под воздействием снижения температуры уменьшаться в объеме, уплотняя массу живых существ. Это, с одной стороны, уменьшает площадь теплоотдачи, с другого, уменьшает теплопроводные свойства самого клуба, увеличивает в нем концентрацию  углекислого газа, уменьшает концентрацию кислорода. Все перечисленные изменения   положительны  в плане  адекватного противодействия  пчелиной семьей снижению температуры.
Таким образом, даже пребывая  в состоянии диапаузы, пчелиная семья имеет  отличные механизмы противодействия низким температурам,  но только в объеме ограниченном клубом пчёл, что уменьшает роль улья зимой для теплосохранения.  Быстрее следует говорить о защитной функции  улья зимой  от ветра, осадков врагов пчел и других.
В отличие от низкой температуры, противодействие повышенной относительной  влажности воздуха  пчелиной семьей, практически отсутствует. Выделение  лишней влаги  из пчелиного гнезда  осуществляется двумя путями:
1    через отверстия  (летки, щели) путем конвекции, вызванной разницей концентраций и температур;
2.     путем поглощения лишней влаги внутренними поверхностями гнезда  пчел
( в случае  пористых, трухлявых внутренних поверхностей дупла).
Поскольку, в условиях современных ульев, удаление лишней  влаги с гнезда пчёл может осуществляться  преимущественно через летки или щели между корпусами или деталями улья специально или случайно оставленными, практически все зимующие пчелиные семьи   страдают от повышенной влажности воздуха.
Это не странно, ведь за зимний период в средней полосе пчелиная семья потребляет около 6-8кг. мёда и выделяет почти столько же воды. Представим себе возле каждой зимующей семьи по ведру воды, что на протяжении морозной зимы постепенно выливается в улей. Куда же может деться эта вода из улья с одним верхним, как кое-кто пишет или двумя верхним и  нижним  летками, приоткрытыми на 3-5 см. для якобы сохранения тепла? Пробовал ли кто-то легко высушить мокрое белье в прохладной ванне с почти закрытым окном, или же комфортно было бы вам  засыпать в постели с влажной или мокрой подушкой, одеялом и наволочкой? Ответы очевидные! Мы же предлагаем пчелиной семье решить аналогичные задачи себя в улье.
Недооценка проблемы удаления лишней влаги с гнезда на практике приводит  к большинству существующих «зимних» проблем гнезда пчел.  Преимущественно это сырые, почерневшие стенки и дно улья, мед, что закис, заплесневелая  перга, заплесневелые нижние части рамок и сотов, мокрые утепления и другое. Негативное последствие повышенной влажности  в гнёздах, значительно больше в плане резкого ухудшения условий зимовки самих пчёл. Их клуб оказывается погруженным в  сырую воздушную баню, где хранить тепло значительно тяжелее и пчелы вынуждены вести более активную жизнедеятельность, больше потреблять корма, притом, возможно, и с признаками брожения. Сырость в гнездах  зимой есть едва ли не основной причиной  быстрого переполнения  кишечника пчел, создавая условия для развития нозематоза, появлению зимнего или очень раннего расплода, повышенному износу и зимнему отходу пчёл. Резонансное влияние повышенной влажности  в зимних гнёздах обязательно будет иметь негативные последствия на ход всего пасечного сезона, отобразится на здоровье пчелиных семей, гигиене их гнезда, производительности пасеки.
Классическая схема вентиляции с частично открытыми нижним и верхним летками без дополнительной вентиляции в верхней, нижней или боковой части гнезда, не способна  осуществить такой интенсивный газообмен, чтобы почти весь объем отработанного  пчелиным клубом воздуха вместе с влагой, удалить из улья. Частично, теплый влажный воздух покинет улей через приоткрытый верхний леток, или отверстия в верхней части гнезда  (через кормушку, между потолочными или другими щелями), забирая часть влаги, но в подавляющем большинстве, успеет, охлаждаясь, продлить свой путь в нижнюю часть   гнезда. Воздух, который проходит  в центре клуба нагрев до +16+180С  и обогащается  влагой, охлаждаясь до минусовых температур, в объеме  пчелиного гнезда, в последующем обязательно отдаст полученную влагу в процессе охлаждения. Это беспрекословный закон физики. Конденсация влаги происходит на всех внутренних поверхностях гнезда отдалённых  от клуба пчел и летков, особенно в его нижней части.
Каким же образом удалить лишнюю влагу с улья без вреда для пчёл? Прошло немало лет с многочисленными опытами на группах семей, которые зимовали за принципиально разными схемами вентиляции, пока не возникла идея использования того небольшого количества тепла, что теряет зимой пчелиный клуб, как естественного транспортера влаги через верхнюю часть гнезда.
Легче всего выпустить этот «джин» с улья через одну или несколько  щелей в потолочных досках, не допуская его абсолютно лишней циркуляции по всему объему гнезда. Опыты на группах семей, которые зимовали  со щелями  между потолочинами, довели, что результаты их зимовки значительно лучше, чем без них. С другой стороны, что делать со  сквозняком,  образовавшимся в улье, насколько он интенсивный, более ли вредный  для пчёл,  чем  высокая влажность воздуха в гнезде.
Исходя из многолетнего  практического опыта организации зимовки в условиях промышленной пасеки, идеальное удаление лишней влаги, отсутствие любых сквозняков и устранение  всех выше упомянутых  негативных последствий высокой влажности,  и, в целом  отличные результаты зимовки,  удается достигнуть, применяя  метод дренажной вентиляции всей площади  потолка над гнездом пчёл. На практике это выглядит таким образом: осенью после того, как пчелы сформируют стойкий клуб, любые элементы летних потолочных досок заменяем на воздухопроницаемые, чистые холстики с  мешковины (или любого аналогичного материала). Холстики  ложатся прямо на рамки и закрывают все сечение гнезда. Поверх холстиков, опять же на все  сечение гнезда, укладываем дренажный слой толщиной 5-7см. из подручных естественных материалов (отава, сено, сухих опилок и т.п.), а уже на нем размещаем традиционные утепления таким образом, чтобы дренажный слой шириной 10-12см. от всей задней стенки гнезда остался не закрытым. При этом теплый  влажный  воздух, который поднимается над клубом пчёл по всему периметру холстика, проникает через мешковину и, попадая в дренажный слой отавы, без сквозняка  покидает гнездо пчёл  через открытую заднюю часть  дренажного слоя. Конденсация влаги при этом в дренажном объеме  отавы не происходит,  а вот крыша улья должен быть оснащена дополнительными вентиляционными отверстиями в сумме около 100см2/б/с для удаления  всего количества влаги, которую продуцирует семя. При приведенном способе организации зимовки вообще теряется смысл открытых  верхних летков. Роль же нижних летков, остается чрезвычайно важной, как канала приточной вентиляции в гнездо. При  условии герметически закрытых нижних летков, даже при оснащении ульев дренажной потолочной вентиляцией, все элементы нижней части гнезда  будут носить хорошо выраженные следы повышенной влажности.  Потому я никогда не поддержу тех авторов, которые предлагают на зиму закрывать нижние летки, разве что вместо  дна у них будет только сетка.
Необходимо подчеркнуть, что при вышеизложенной схеме зимовки, сухость в ульях и успешные результаты зимовки отмечаются как в суровые морозные зимы, так и в исключительно тепле, сырые  и  бесснежные, как зимы 1997-1998гг.или  2000-2001гг.
Предложенный  режим зимовки пчелиных семей меняет существующие  представления о принципах   организации вентиляционного режима в зимнем гнезде. Следует положить под сомнение целесообразность прополисования пчелами любых щелей в верхней части  гнезда с  позиции зимнего содержания п/с в современных ульях. Этот безусловный рефлекс был выработан у пчёл в процессе эволюции в условиях жизни преимущественно в дуплах деревьев, где  прополисование верхней части гнезда, к которой прикреплялись соты мало, по моему мнению, за основные функции механическую и дезинфицирующую, а не герметизацию от проникновения воздуха или сквозняков.  Укрепление, цементирование прополисом трухлявых стенок дупла в большой мере препятствовало обрыву сотов с мёдом и расплодом, а также дезинфицировало трухлявые части древесины,  препятствовало развитию вредителей и  приостанавливало процесс гниения древесины. Этот тезис будет ответом на возможные замечания оппонентов, по вопросу склонности пчелами прополисовать наименьшие щели в верхней  части гнезда.
По моему мнению, в современных ульях для зимующей пчелиной семьи запрполисованные потолки являются скорее бедой, нежели  полезным фактором. Другое дело, после  первого облета, с началом активного периода в жизни пчел, когда они выходят из состояния оцепенения и способны активно влиять на микроклимат своего гнезда, полупроницаемые холстики  с дренажным слоем им уже не нужны. Замена холстиков на потолочины, а еще лучше на полиэтилен и максимально возможное сильное потолочное утепление, становится тем движущим технологическим приемом, который окончательно переводит семью с фазы покоя в фазу активной жизнедеятельности. Герметизация потолка в этот период  подымает  относительную влажность  воздуха  в клубе пчёл  до необходимой и  в это время ее величина   легко контролируемая пчёлами. Как показывает многолетний  практический опыт, повышение влажности  в это время для пчелиных маток служит мощным  стимулом для начала интенсивной весенней яйцекладки. По моему убеждению, одной из основных причин появления в пчелиных семьях зимнего расплода в период зимних оттепелей есть  повышение влажности внутригнездового  воздуха, как элемента, что связывает изменения (потепление) климатические с  биологическими и биохимическими изменениями в пчелиной семье. Потому, регуляцию относительной влажности  воздух в гнездах зимующих пчел, следует рассматривать  как технологический элемент управления процессом зимовки пчел, в частности началом массового выращивания расплода.
Период зимнего содержания  для пчелиных семей наиболее  изнурительный и ответственный. Потому задача  каждого уважающего себя пчеловода создать для своих пчёл самые оптимальные условия зимовки, не смотря на дополнительные трудозатраты.

Тогда после трудового лета период зимнего покоя для пчёл будет, действительно, спокойным и зимовать они будут так легко и сладко, что не  захотят весной преждевременно и вылетать из ульев.

Напечатана: Папп В.В. Вентиляционній режим зимнего гнезда / В.В. Папп // Укр. пасечник – №1 – 2006г.

(Данная публикация переведена на польский язык и опубликована в Польше в журнале “Пчелярство”, №2, 2007г. под заголовком “Как избавится от лишней влаги в улье без вреда для пчел?”)

Один коментар на запись “Папп В.В. Вентиляційний режим зимового гнізда”

  1. 1
    bioll написал:

    Яка ширина нижніх летків взимку…

Напишіть коментарій

Ви повинні увійти, щоб коментувати.

© 2017 MedKarpat.com | Публікації (RSS) | Коментарі (RSS)

Powered by Wordpress, Дизайн та розробка Sergey Osipov