Мед Карпат

Сайт присвячений карпатським бджолам, виробництву і переробці продуктів бджільництва, апітерапії

Папп В.В. Збереження щільникового фонду пасіки.

UA

 

 

Збереження щільникового фонду пасіки.

Щільниковий фонд пасіки іменують ще золотим фондом , підкреслюючи цим його виключне значення. Завдяки достатній кількості якісно збережених щільників на пасіці є можливість максимально  використати як потенціал  самих бджіл до розмноження так і медоносний ресурс щедрого на нектар року. Тому щільниковий фонд на пасіці слід розглядати як стратегічний резерв. Для того, щоб цей резерв був по-справжньому захищений, необхідні умови, при яких були б нейтралізовані чи усунуті всі фактори, що спричиняють часткове чи повне псування щільників.

В природі псування щільників можуть визвати дві групи чинників :живі істоти та (або) кліматичні фактори. До першої групи, перш за все слід,  віднести прямого ворога воскових щільників – велику та малу воскові молі,  далі чимала група  комах-шкідників, гризуни, птахи, бджоли – злодійки, велика група мікроорганізмів та  грибків що пошкоджують особливо темні пергові щільники за умови підвищеної вологості та інші. До другої – висока чи занадто низька вологість повітря в приміщенні, де зберігаються стільники, та температурний режим (низькі температури менше-50С, чи високі вище +450С.) та інші. Слід окремо виділити випадки часткового псування щільників та зниження якості кормових запасів що в них зберігаються внаслідок дії тих чи інших речовин(хімічних, біологічних та інших.), які використовуються людиною для попередження розвитку воскової молі для того ж таки зберігання щільників ( кислоти, ефіри і т.д.). Для того, щоб потрібний час  без псування щільників та кормових запасів в них зберігати золотий фонд пасіки, , необхідно усунути всі вище перераховані негативні фактори.

.      З поміж всіх існуючих негативних факторів  основною і найбільшою загрозою для будь-яких щільників завжди залишається велика та мала воскова молі. Тому пасічникам потрібно  знати біологію та особливості розвитку цього шкідника. Відомо, що воскова міль веде нічний спосіб життя. Зокрема метелик великої воскової молі за 1-4 тижні життя  може відкласти в залежності від умов від 300 до3000 яєчок і створити від 4 до 6 генерацій  в рік. При температурі +24- +270С цикл розвитку воскової молі від яєчка до імаго(стадія метелика) –  5-8 днів, тоді як при температурі +10-+160С більше 35днів а при меншій за +90С розвиток тільки призупиняється . Навіть при заморожуванні інфікованих стільників на будь-якій стадії циклу розвитку окрім імаго, воскова міль продовжує свій розвиток після розморожування. Розвиток воскової молі призупиняється як від дії понижених температур, так  і  при умові наявності достатньо інтенсивної циркуляції повітря довкола щільників, що зберігаються. В закритому об`ємі з стоячим повітрям при температурах більших  +150С створюються відмінні умови для  прогресування  воскової молі.

Щільники, що доводиться зберігати на пасіці,  розділяються на дві основні групи: щільники, що не містять кормів (рамки з вощиною, білою та темною сушниною) та щільники, що містять кормові запаси  (рамки з пергою та медові). Відносно цих груп на пасіках  існують  різні підходи до їх зберігання. .

Так щільники, що не містять кормів, при пониженні нічних температур в кінці пасічного сезону,  з успіхом зберігають на протягах у вільно підвішеному стані. При чому, чим краща циркуляція  повітря поміж щільниками, тим якісніше вони будуть збережені. На невеликих пасіках сушнину часто підвішують під стріхами чи навісами.  При цьому, якщо не захищати рамки дрібною сіткою, вони можуть пошкоджуватись птахами. Слід відмітити, що в окремі роки з спекотним засушливим літом в умовах Закарпаття , навіть світлі щільники, що зберігались подібним чином, були уражені  личинками  малої воскової молі.

Особливо важко зберігати темні пергові та медопергові щільники в другій половині літа, коли завдяки високій середньодобовій температурі інвазія воскової молі досягає максимуму і практично всі темні щільники, що пасічники забирають в цей час з бджолиних гнізд, бувають інфіковані яєчками   воскової молі.

На пасіках зберігати парк літньої суші в об`ємі гнізда, що контролюється бджолами , не технологічно а часом і небезпечно як з позиції бджолиних крадіжок так і з позиції якісної підготовки бджолиних сімей до зими. Поза гніздом за сприятливих умов темні  щільники неминуче будуть якщо не знищені, то значно пошкоджені личинками воскової молі, іншими комахами-шкідниками чи зазнають інших негативних впливів.

На промислових пасіках для зберігання сушнини та знищення воскової молі  використовують хімічну  чи біологічну обробку щільників. Кожен з цих напрямків має свої недоліки. По-перше –  жоден з них не гарантує беззаперечного і повного знищення молі і як наслідок гарантованого збереження щільників. По-друге –  сліди хімічних чи біологічних речовин завжди є присутніми у маломедних чи медових щільниках а чи в сушнині, що не залишається не поміченим бджолами і не виключено можуть потрапляти в товарну продукцію, знижуючи цим її якість. Крім того, засоби біологічної боротьби (бактеріальні штами, що уражають систему травлення личинок воскової молі ) є доволі дорогими і потребують  чималих додаткових трудовитрат на розпилення аерозолі по всіх поверхнях щільників, що зберігаються.  Розміщуючи щільники в звичайному  сховищі,  пасічник змушений періодично контролювати їх стан. І хоч сушнина, медові та медопергові рамки тут захищені від мишей, птахів, бджіл-злодійок та в  деякій мірі від підвищеної вологості, небезпека їх пошкодження восковою міллю не зникає.

Багаторічні досліди з випробуванням практично всіх доступних до використання засобів і способів збереження щільників, переконали мене у їх низькій ефективності. Тому мною запропонований і випробуваний  на протязі п`яти років  в умовах промислової пасіки спосіб збереження будь-яких стільників в герметичному  гідро-, термоізольованому об`ємі з регульованим температурним режимом: своєрідному термощільникосховищі, або термосховищі. Суть способу полягає у біологічній особливості воскової молі на будь-якій стадії циклу свого розвитку призупиняти свою життєдіяльність при температурах нижчих +90С.

В моєму господарстві під термосховище обладнана невеличка кімната в цегляній будові  загальною площею близько 11 м2, в якій гідроізоляція стелі, стін і підлоги  здійснена  поліетиленовою плівкою( без сумніву, доцільно всередині приміщення провести додаткову термоізоляцію  пінопластом ). Двері двійні з герметичною прокладкою. Температура в кімнаті знижується до потрібного рівня  завдяки  роботі  агрегату  ИФ- МВВ-4 , ИФ-МВВ-5, де цифра показує потужність агрегату в  Ккал/год. Більш надійно та економно працюють установки типу САЕ-4519(1,5 квт) та TAG-4524(2,5 квт) Робота запропонованого термосховища подібна до роботи холодильної установки для зберігання харчових продуктів , що швидко псуються, тільки температурний режим тут  вищий – порядка +6  +80С. Випаровувач (теплообмінник) в нижній частині повинен бути обладнаний жолобом і ємністю для збору води, що утворюється від виморожування  вологи з повітря всередині термосховища. Для кращої циркуляції холодного повітря  в кімнаті  синхронно з компресором включається невеличкий вентилятор. Щільники зберігаються  і в корпусах півмагазинів і  на спеціальних стелажах, що займають частину кімнати від підлоги до стелі.

В запропонованому термосховищі усунуті всі без винятку вищезгадані негативні фактори, що можуть призвести до псування щільників. Обладнане відповідним чином термосховище дає змогу:

1.         на протязі всього сезону  ідеально зберігати всі типи щільників, включаючи темну суш, маломедні , медопергові і медові рамки;

2.         зберігати півмагазинні та інші щільники після відкачки меду до нового сезону без операції їх осушки;

3.         залишати в  умовно законсервованому стані необхідну кількість часу  щільники,  що інфіковані восковою міллю на всіх стадіях розвитку;

4.         використовувати термосховище для зберігання  щільників з  вибраковки для  перенесення роботи по їх перетопці на осінньо-зимній період;

5.         ідеально зберігати необхідну кількість часу  щільниковий мед та квітковий пилок як товарну продукцію;

6.         відстоювати в ньому рої та трушену бджолу  перед заселенням вуликів та нуклеусного парку;

7.         піднімати продуктивність праці пасічника в літній період, усуваючи непродуктивні втрати часу на проведення  певних технологічних операцій по збереженню щільників та контролем за їх зберіганням ;

Щодо фінансових витрат по створенню та утриманню термосховища, то їх умовно можна розбити на дві частини. Видатки по закупці  обладнання, пусконаладжувальні та видатки поточні . Розмір перших залежатиме від того який агрегат ви  берете: новий чи уживаний. Поточні видатки складаються з періодичних видатків на дозаправку  та видатки на електроенергію. Остання стаття для агрегату типа ИФ-МВВ-4  складає близько

20 Квт/год на добу. Не вдаючись у деталі цифр по загальним річним видаткам по утриманню термосховища,  скажу , що створювати його економічно доцільно на пасіках будь-якого розміру. В залежності від об’єму робочої камери підбирають більш чи менш потужний агрегат. Певні фінансові видатки по створенню та обслуговуванню термощільникосховища повертаються пасічнику сторицею.

Створення відповідного термощільникосховища на пасіці слід сприймати, як технологічний прорив, що розширює можливості пасічника та підіймає рентабельність роботи.

Папп Віктор Васильович

                                                                             вул. Л.Українки б.14, м. Хуст, Закарпаття

                                                                www.medkarpat.com

Опублікована: Папп В.В. Збереження йільникового фонду пасіки /В.В. Папп // Укр.  пасічник – №5 – 2005.

RU

 

 

 Хранение сотового фонда пасеки.

            Сотовый фонд пасеки именуют еще золотым фондом, подчеркивая этим его исключительное значение. Благодаря достаточному количеству качественно сохраненных сотов на пасеке есть возможность максимально  использовать  потенциал  самих пчел к размножению  и медоносный ресурс щедрого на нектар года. Потому сотовый фонд на пасеке следует рассматривать как стратегический резерв. Для того чтобы этот резерв был по-настоящему защищен, необходимы  условия, при которых были бы нейтрализованы или устранены  все факторы, которые влекут частичную или полную порчу сотов.

В природе порчу сотов могут вызвать две группы факторов: живые существа и (или) климатические факторы. К первой группе, прежде всего, следует отнести прямого врага восковых сотов – большую и малую восковые моли, далее  группа других насекомых-вредителей, грызуны, птицы, пчелы – воровки, большая группа микроорганизмов и  грибков, которые повреждают особенно темные перговые соты при условии повышенной влажности и другие. Ко второй – высокая или слишком низкая влажность воздуха в помещении, где хранятся соты, и температурный режим (низкие температуры меньше-50С, высокие  выше +450С.) и другие. Следует отдельно выделить случаи частичной порчи сотов и снижения качества сохраняемых  кормовых запасов  в результате действия тех или других веществ (химических, биологических и других.), которые используются человеком для предупреждения развития восковой моли для того  таки хранения сотов ( кислоты, эфиры и т.д.).

Для того чтобы нужное время  без порчи сотов и кормовых запасов в них хранить золотой фонд пасеки, необходимо устранить все выше перечисленные негативные факторы.

Со всех существующих негативных факторов  основной и наибольшей угрозой для любых сотов всегда остается большая и малая  восковая моли. Потому пасечникам нужно  знать биологию и особенности развития этого вредителя. Известно, что восковая моль ведет ночной образ жизни. В частности бабочка большой восковой моли за 1-4 недели жизнь  может отложить в зависимости от условий от 300 до3000 яичек и создать от 4 до 6 генераций  в год. При температуре +24- +270С цикл развития восковой моли от яичка к имаго (стадия бабочки) –  5-8 дней, тогда как при температуре +10-+160С больше 35 дней, а при  +90С развитие только приостанавливается. Даже при замораживании  инфицированных сотов на любой стадии цикла развития кроме имаго, восковая моль продолжает свое развитие после размораживания. Развитие восковой моли приостанавливается как от действия сниженных температур, так и  при условии наличия достаточно интенсивной циркуляции воздуха вокруг сотов, которые сохраняются. В закрытом объеме со стоячим воздухом при температурах больше  +150С создаются отличные условия для  развития  восковой моли.

Соты, которые приходится хранить на пасеке,  разделяются на две основные  группы: соты, которые не содержат кормов (рамки с вощиной, белой и темной сушью),  и соты, которые содержат кормовые запасы  (рамки с пергой, медовые). Относительно этих групп на пасеках  существуют  разные подходы к их хранению.

Так, соты, которые не содержат кормов, при понижении ночных температур в конце пасечного сезона,  с успехом хранят на сквозняках в свободно подвешенном состоянии. При чем, чем лучшая циркуляция  воздуха между сотами, тем качественнее они будут сохранены. На небольших пасеках сушь часто подвешивают под крышами или навесами.  При этом если не защищать рамки мелкой сеткой, они могут повреждаться птицами. Следует заметить, что в отдельные годы со знойным засушливым летом в условиях Закарпатья, даже светлые соты, которые сохранялись подобным образом, были поражены  личинками  малой восковой моли.

Особенно тяжело хранить темные перговые  и медоперговые соты во второй половине лета, когда благодаря высокой среднесуточной температуре инвазия восковой моли достигает максимума и практически все темные соты, которые пасечники забирают в это время из пчелиных гнезд, инфицированы яичками восковой моли.

На пасеках хранить парк летней суши в объеме гнезда, что контролируется пчелами, не технологично, а временами и опасно как из позиции пчелиного  воровства, так и из позиции качественной подготовки пчелиных семей до зимы. Вне гнезда при благоприятных условиях темные  соты неминуемо будут если не уничтожены, то значительно повреждены личинками восковой моли, другими насекомыми-вредителями или  иными негативными  влияниями.

На промышленных пасеках для хранения суши и уничтожения восковой моли  используют химическую  или биологическую обработку сотов. Каждое из этих направлений имеет свои недостатки. Во-первых –  ни один из них не гарантирует беспрекословного и полного уничтожения моли и как следствие гарантированного сохранения сотов. Во-вторых –  следы химических или биологических веществ,  всегда являются такими, что присутствуют в маломедных или медовых сотах или суши, что не остается  не замеченным пчелами и не исключено может попадать в товарную продукцию, снижая этим ее качество. Кроме того, средства биологической борьбы (бактериальные штаммы, поражающие систему пищеварения личинок восковой моли ) являются достаточно дорогими и требуют  немалых дополнительных трудозатратах на распыление аэрозоли по всем поверхностям сотов, которые сохраняются.  Размещая соты в обычном  хранилище,  пасечник вынужден периодически контролировать их состояние. И хоть сушь, медовые и медоперговые  рамки здесь защищены от мышей, птиц, пчёл-воровок  в некоторой степени от повышенной влажности, опасность их повреждения восковой молю не исчезает.

Многолетние опыты с испытанием практически всех доступных к использованию средств и способов сохранения сотов, убедили меня в их низкой эффективности. Поэтому мной предложенный и испытанный  в течение пяти лет  в условиях промышленной пасеки способ сохранения любых сотов в герметичном  гидро-, термоизолированном объеме с регулируемым температурным режимом: своеобразном термосотохранилище или термохранилище. Суть способа заключается в биологической особенности восковой моли при температурах  меньше +90С на любой стадии цикла своего развития приостанавливать свою жизнедеятельность.

В моем хозяйстве под термохранилище оборудованная небольшая комната в кирпичном строении  общей площадью около 11 м2, в которой гидроизоляция потолка, стен и пола  осуществлена  полиэтиленовой пленкой (без сомнения, целесообразно внутри помещения  провести дополнительную термоизоляцию  пенопластом ). Двери двойные с герметическим  уплотнителем. Температура в комнате снижается до нужного уровня  благодаря  работе  агрегата  ИФ- МВВ-4 ( небольшие термохранилища можно оснастить агрегатами типа ФАК-1,5,  большие по площади – ИФ-МВВ-5, где цифра показывает мощность агрегата в  Ккал/год.). Работа предложенного термохранилища подобна  работе холодильной установки для хранения  быстропортящихся пищевых продуктов, только температурный режим здесь  более высокий – порядка +6  +80С. Испаритель (теплообменник) в нижней части должен быть оборудован желобом и емкостью для сбора воды, что образуется от вымораживания  влаги из воздуха внутри термохранилища. Для лучшей циркуляции холодного воздуха  в комнате  синхронно с компрессором включается небольшой вентилятор. Соты сохраняются  и в корпусах полумагазинов и  на специальных стеллажах, которые занимают часть комнаты от пола до потолка.

В предложенном термохранилище устранены все без исключения негативные вышеупомянутые  факторы, которые могут привести к порче сотов.

Оборудовано соответствующим образом термосотохранилище дает возможность:

1.         в течение всего сезона  идеально хранить все типы сотов, включая темную суш, маломедные, медоперговые и медовые рамки;

2.         хранить полумагазинную  сушь и другие соты после откачки  меда к новому сезону без операции их осушки;

3.         оставлять в  условно законсервированном состоянии необходимое время  соты,  которые инфицированы восковой молью на всех стадиях развития;

4.         использовать термохранилище для сохранения  выбракованных сотов  для  перенесения работ по их перетопке на осенне-зимний период;

5.         идеально хранить необходимое количество времени  сотовый мед и цветочную пыльцу как товарную продукцию;

6.         отстаивать в нем рои и трушенную пчелу  перед заселением ульев и нуклеусного парка;

7.         поднимать производительность труда пчеловода  в летний период, устраняя непродуктивные потери времени на проведение  определенных технологических операций по сохранению сотов и проведения контроля за их хранением.

Относительно финансовых расходов по созданию и содержанию термохранилища, то их условно можно разбить на две части: расходы по закупке  оборудования, пусконаладочные и расходы текущие. Размер первых будет зависеть от того, какой агрегат вы  берете: новый или  бывший в употреблении. Текущие расходы состоят из периодических расходов на дозаправку  и расходы на электроэнергию. Последняя статья для агрегата типа ИФ-МВВ-4  составляет около 20 Квт/год на сутки. Не углубляясь  в детали цифр по общим годовым расходам по содержанию термохранилища,  скажу, что создавать его экономически целесообразно уже на пасеках,  насчитывающих  около 100 пчёлосемей.

Несмотря на определенные финансовые расходы, работу на своем пасечном хозяйстве без использования термосотохранилища, не представляю.

Папп Виктор Васильевич

                                             ул. Л.Украинки д.14, г. Хус т, Закарпатье

   www.medkarpat.com

                                                  Напечатана: Папп В.В. Хранение сотового фонда пасеки / В.В. Папп // Укр.  пасечник – №5 – 2005.

Один коментар на запись “Папп В.В. Збереження щільникового фонду пасіки.”

  1. 1
    John Johnenko написал:

    Переработка темной суши очень затруднительна. Поэтому перетапливать стоит более светлый вариант, а темную, или скорее черную сушь стоит доверить восковой моли. В этом случае от нее экономический эффект больше.

Напишіть коментарій

Ви повинні увійти, щоб коментувати.

© 2019 MedKarpat.com | Публікації (RSS) | Коментарі (RSS)

Powered by Wordpress, Дизайн та розробка Sergey Osipov